Рогатинська гімназія імені Володимира Великого

Роки летять, мов лебеді у вирій,
Життя іде, його не зупинить
Ось появилась волосина сива,
Ось сильна та рука уже тремтить.

І пролетіло хвилею дитинство
Десь у зірках сховалося воно,
Лиш спогади, як краснеє намисто
На нитку насиляємо ми знов.

І юність ніби стрічкою майнула
Скільки всього залишила вона!
Десь там коханням місячним торкнулась,
А десь сльозою личко сповила…

А що сьогодні? Вже ослабли крила?
І сповільнилась впевнена хода?
Та ні! Та що ви! Я в своєму вирі
Ще сильна вдача! Ще краса своя!

От тільки очі трішки засльозилися,
І засвітились сотнями зірок.
От тільки руки трішки опустились,
Багато їм тримати довелось.

То хай же сльози щастям понесуться
Хай світла мить серця позолотить
Стокрилі мрії тільки вгору рвуться,
А щира пісня з ніжністю звучить!